Десь місяць-два тому подруга задала мені питання: - Як тобі це вдається? - Що? - запитала я. - Бути щасливою без чоловіка... - така була відповідь.
Одразу розставлю крапки над «і». Без чоловіка - це без постійного партнера по життю.
Я не знаю, як? Бо навіть не задаюся таким запитанням. Колись, дуже давно замолоду, мені дуже хотілося 2 речі:
1. Чоловіка, купу дітей, пса та дім. (Хотілося приблизно років 25, до 30 не дотягнула) Бажалося-страждалося-складалося-нескладалося.
Час від часу на якийсь короткий чи довший період, чоловіки з'являються в моєму житті. Хтось залишається, хтось йде, я не заморочуюсь. Раніше… я задавалася таким самим питанням, як моя подруга:
«Як можна бути щасливою без пари?»
Я собі навіть уявити такого не могла. При всій моїй багатій уяві. Який сенс має Буття без пари? Без своєї половинки? Без кохання? Etc. Це здавалося абсолютно не-ре-а-ль-ни-м. Зараз я не маю взагалі такого питання.
Мабуть тому, що вже давно не задаюся питанням чи щаслива я? Категорія «щастя» якось покинула межі моєї свідомості, особистості. Можливо, ще колись вона повернеться, я не зарікаюся.
Само по собі зникло бажання з п.1. Тому що була ще річ, яка була набагато важливіша, річ №
2. Стати собою.
Я проаналізувала, що сталося і як, щоб дати відповідь на питання подруги. Вона сказала, що вона така не одна. Тому я обіцяла їй написати цей пост і викласти у безмежних просторах інтернету, щоб прочитати змогли і подруги моєї подруги, і ще хтось, кому це буде актуально.
Насправді, я не знаю, що сказати. Не знаю, чи мій власний досвід матиме якусь цінність для будь-кого, окрім мене. І не знаю, чи зможу допомогти подрузі.
Одне знаю напевне: обіцянки треба виконувати. Треба мені. Бо коли я їх виконую - я себе поважаю, а як ні, то ганьблю.
Зараз, поки я пишу свої думки, які згодом стануть «причесаним» текстом, я якраз думаю над тим, як я відсвяткую те, що я напишу та викладу статтю і врешті-решт, відкрию доступ до сторінки Serendipity, яка існує на теренах фб більше року чи двох, але була прихована від сторонніх очей.
Перед тим, як я дам свої рекомендації, як навчитися "бути щасливим без…?" - викладу свої думки стосовно деяких речей, що на мою скромну думку або не підлягають якомусь конкретному визначенню або мають різну смислову наповненість і визначаються різними словами чи термінами:
ЩАСТЯ
Я просто перестала думати над тим, щаслива я чи ні. Що таке щастя? Хтось його бачив? Вимірював? Якими критеріями воно визначається?
Для мене особисто, мабуть, щастя - це:
відсутність внутрішнього чи зовнішнього примусу (не «мушу» і «повинна», а «хочу/прагну» чи «маю намір»);
певна необумовленість у своїх виборах, наче з чистого аркушу паперу, коли те, що ти обираєш відповідає твоїм внутрішнім прагненням,
стан внутрішньої наповненості: відчуття, що я на своєму місці, роблю свою справу, слідую за своїм внутрішнім компасом «правильності» для себе, тобто я в своїй життєвій течії, скажімо так.
САМОТНІСТЬ та ОДИНОКІСТЬ.
Користуючись визначенням щастя (п.3) , я абсолютно не страждаю від мого статусу гордо іменованого англійською single. Британці – великі педанти, велика подяка їм за це, тому у них є ще таке чудове слово lonely – одинокість. Не самотність, а саме одинокість. Самотність – це ось це, single, тобто сам, один.
Самотність та одинокість – два абсолютно різних поняття.
Одинокість – це я сам один в цілому світі, айайайайайяй.
Самотність – це благословення, як молитва чи медитація, як споглядання прекрасного чи розмова з Богом. Самотність наповнена тобою самим, цілим світом чи Всесвітом і тишею. Вона благословенна.
Вона продуктивна, комфортна та чудова (amazing) у своїй безмовності. Я люблю свою самотність всією душею. І мені її, якщо бути чесною, завжди мало.
Тому питання щастя без будь-кого, в даному випадку, без чоловіка чи партнера, чи «милиць» , чи «валізи без ручок» (у кого як) - це питання глибоко до себе.
Самотністю можуть насолоджуватися тільки цілісні самодостатні особистості, зрілі емоційно та ментально.
Їм добре на самоті. Вони вміють насолоджуватися присутністю інших. Рівноцінно.
Присутність чи відсутність інших людей ніяк не впливає на їхній внутрішній стан. Їм є чим зайнятися, їхнє життя наповнене зсередини, а не зовні, і тому їм на самоті затишно.
А тепер мої рекомендації стосовно ЯК:
1. Дайте визначення терміну «ЩАСТЯ», що таке щастя особисто для Вас.
І запишіть. Пишіть. Поки не схочеться зупинитися. Прочитайте. Проаналізуйте. Впевнена, там буде дуже багато цікавого і нового для Вас самих.
2. Дайте собі відповіді на запитання:
Що я намагаюся заповнити/компенсувати відносинами з цією людиною (або будь-якою іншою без якої ніяк), або присутністю цієї людини в моєму житті?
Що буде, якщо цієї людини в моєму житті не буде? Чого мені не вистачатиме і що найстрашніше?
Якщо Ви зараз у пошуку задайте питання:
Для чого мені потрібен хтось інший?
Як я почуваю себе без партнера поруч? (пусто, неповноцінно, пригнічено, etc.)
Які почуття або емоції відчуваю?
3. Визначте емоцію/-ї або почуття, від якого намагаєтеся свідомо чи несвідомо закритися чи втекти, за допомогою спирання на «милиці». І що саме Вас лякає, коли переживаєте цю емоцію чи почуття?
4. Дайте собі відповідь, у чому полягає вигода? Вигода страждати або відчувати себе нещасливим без пари?
Як правило, ця вигода є, вона може бути вторинною, проте тримає мертвою хваткою свою територію і без бою не здається.
Додатково або разом із пунктами вище:
1. ВИЗНАЧТЕ ВЛАСНІ ПОТРЕБИ Пройдіть тест та визначте рівень своїх потреб за пірамідою А. Маслоу. Гугл знає все, тому Вам потрібен будь-який ресурс, де тест доступний в он-лайні.
Проаналізуйте за результатами тесту, на якому рівні Ви знаходитеся зараз, які потреби Ви намагаєтеся поповнити шляхом спирання на «милицю» (у даному випадку, чоловіка/жінку партнера) чи пошуком цієї «милиці».
2. ВИЗНАЧТЕ ВЛАСНИЙ ЦЕНТР ТА ПАРАДИГМИ У Стівена Кові у чудовій книзі «Сім навичок високоефективних людей» є тест з визначення власного центру і того, що в цьому центрі стоїть – що чи хто, і як це впливає на наше життя.
За допомогою визначення своїх ключових парадигм та аналізу власного життя «тут» і «зараз», їх можна зсунути, змінити та направити у те русло, яке нам необхідне.
Коли ми ставимо в центр принципи, а не чоловіка/дружину або кохану людину. Цілком може бути, що у Вас в центрі якісь інші цінності, які так або інакше фокусують Вас на Вашій «милиці».
3. СКЛАДІТЬ ПЕРЕЛІК
Складіть перелік того, ЩО Ви любите. ЩО, а не КОГО.
У моєму особистому є все попідряд: від «я люблю картоплю», «я люблю білі меблі» до «стрибати з парашутом» та «валятися, загорнувшись у пледик в ліжку, коли зранку туман» і т.п.
У моєму переліку є те, що я люблю: їсти, пити, робити, споглядати, відчувати, etc., але Ви не знайдете там пунктика: «Я люблю Васю» чи Колю, Андрюшу, Машу і т.п.
Безумовно, і Вася, і Коля-Андрюша-Маша и Бог-ще-зна-хто прекрасні та чудові, варті любові чи кохання, АЛЕ… до мене особисто, до моєї внутрішньої наповненості вони ніякого стосунку не мають.
Це наче пташка, що співає за вікном. Якщо вона прилетить і співатиме, або просто сидітиме на гілці – я радітиму, це додасть напівтонів, відтінків, нових відчуттів моєму внутрішньому станові.
Та якщо пташка не прилетить, не заспіває, або я її не бачитиму та не чутиму - мій внутрішній камертон, що задає еталон звучання – ніде не дінеться і звучати не перестане.
4. ОТОЧЕННЯ. У мене дуже різноманітне оточення: різного фінансового статусу, віку, статі, поглядів на життя та сімейного чи не сімейного стану. Проте, це оточення «правильне» для мене.
Наявність чоловіків/дружин, гьорл або бой-френдів, або їх відсутність у цього оточення ніяк не впливає на мій внутрішній стан. Абсолютно. Отже, це оточення для мене абсолютно комфортне і правильне. Правильне саме для мене. Бо воно мене підтримує.
Якщо Ваше оточення Вас підтримує - у Вас все ок, якщо тягне в болото - змінюйте його.
Будьте там і з тими, з ким почуваєтеся наповненими та з ким Ваша власна індивідуальність розкривається ще більше. І Ви, дивлячись на себе зі сторони думаєте: «Ов-ва! Я й не знав/знала, що я такий талановитий, гарний, розумний…» Продовжіть своїм власним досвідом).
5. ПРАКТИКИ та ТЕХНІКИ. Зверніться до фахівців: психолог, коуч, Майстер якихось практик або технік допоможуть Вам вийти на той рівень, коли Ви зможете справитися самотужки. І технік, і практик, і консалтингових послуг безліч. Кожен обирає те, що пасує саме йому, і є дієвим.
З усього вищеозначеного може скластися враження, що я або зарозуміла, або пофігістка, або дурепа, або і те, і інше, і третє разом.
Щоб написати цей пост мені довелося:
вирости над собою;
витягти з шафи парочку своїх «скелетів» та відправити їх на смітник (повірте, мені було ДУЖЕ страшно, як же ж я без них житиму, звикла я до них, сердешних);
відкласти безкінечну рефлексію та філософствування на тему «кому це потрібно?», «до мене вже все давно сказали», «я не відкрию Америку через кватирку, бо це всі знають» і т.п. - просто сісти та написати, тобто виконати ДІЮ (для перфекцеоніста, яким я є, краще не зробити нічого, чим зробити недосконало), тож я приклала великих зусиль, щоб виконати цю ДІЮ;
перекласти геть усе на українську мову, бо писалося все довго, в різних варіаціях та на трьох різних мовах. В запеклій боротьбі між стилістикою написання та патріотизмом, патріотизм переміг, тож мої мовні сентенції менш гармонійні, ніж могли би бути.
Моя відповідь на питання «Як?...» - «Знайти себе і бути собою».
Тоді чиясь присутність чи відсутність у житті лише розширює Ваші власні діапазони чи горизонти, а не служить їх замінником.
Робіть те, що Ви любите. Присвячуйте час собі. Перебувайте на самоті, щоб побути на побаченні із самим собою, пізнавайте себе і свої власні бажання. СВОЇ. І тоді потреба у «милицях» відпаде сама собою.
І головне, як казав Фрідріх Ніцше:
«Якщо Ви вирішили діяти, закрийте двері для сумнівів»
Отже, ДІЙТЕ!
Пам’ятайте, кораблем під назвою «МОЄ ЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ» керуєте Ви.
Дякую! Дуже корисно! ❤️