"Нам потрібні весь наш час та вся наша енергія, щоб перемогти ідіотизм в собі.
Це і є те, що має значення. Решта - не має жодної ваги..."
Карлос Кастанеда
Photo by https://picjumbo.com/
Розумні люди, що вивчали досконально питання набуття нових звичок та позбавлення від старих, зазвичай, декларують, що на те, щоб щось пішло з нашого життя або, навпаки, стало його частиною, потрібен 21 день.
Це - найрозповсюдженіша думка.
Я дотримуюся вже на власному досвіді доведеного терміну - 3 місяців.
Позбутися чогось або набути дійсно можна за 21 день. Проте відкати і самосаботаж ніхто не відміняв.
І підкрадаються вони підло, якраз вже після тих 21 днів, десь вже ближче до 30-го. І починається битва титанів:
мій розум vs мій розум
Він ще не дуже розуміє, що сам з собою воює.
Шляхом "довгих тренувань", я собі придумала інші, дієві для мене, засоби боротьби з цими явищами:
1. роблю підміну:
замість не тренуватися - бунтую в іншому напрямку, зараз, наприклад, залишаю купу немитого посуду "на потім" і розкидані по всій хаті речі, щоб валялися так аж до ранку (хто знає мене, знає, що таке для мене = повне свавілля і стан близький до "інфаркт міокарда, от такий рубець");
2. сміюся над собою.
Як? Особисто мені більше подобається слово "забастовка", бо я - бастую .(включається уява, я тут вся така на барикадах чи мітингах - до гротеску, аж поки смішно з себе не стає), і мене попускає.
Бунт був? Був! Свавілля собі дозволили чинити? Дозволили.
І тоді вже спорт чи що там (підставте власне) начебто і не привід саботажити.
Особисто мене мотивація "морквини перед носом", тобто, майбутньої винагороди, не надихає прокачувати силу волі.
Я, швидше, збайдужію до "морквини" і піду бунтувати.
На кожну зміну давайте собі мінімум 3 місяці і будьте готові боротися за себе.
Для мене колись ця інформація стала відкриттям, бо до того моменту всі доступні офф- та он-лайн джерела стверджували роками про 21 день.
І я проходила цю естафету знову і знову, а потім зкочувалася назад.
Я вже почала думати, що я якась безнадійна нездара, аж пішла грати в Ultimate Game of Life і там, завдяки Джиму Банчу, мені "відкрилися очі".
Запам'ятайте:
якщо вам вже хочеться здатися - не здавайтеся, рухайтеся вперед!
Може це всього-навсього відкат, та у вас все обов'язково вийде.
Бажаю вам менше відкатів і більше нових корисних змін з легкістю!
Life will be better!
Пишіть в коментах, що робите в таких випадках і як боретеся з цим?
Comments