"На жаль, пригнічені емоції не помирають. Їх примусили замовчати.
І вони зсередини продовжують впливати на людину."
Зигмунд Фрейд
Як часто ми живемо у власній голові, у "вінегреті" розмаїтих думок, що безперервно породжує наш власний розум? Як часто асоціюємо себе зі своїми думками? Навіть не усвідомлюючи цього.
І наскільки рідко звертаємо увагу на власні емоції? Неприємні - ховаємо десь далеко, у підсвідомість - як у приказці "очі не бачать - серце не болить".
Свідомо чи несвідомо більшість з нас тікає від того, щоб подивитися їм "в обличчя", прожити повністю - чи то піднесені, чи деструктивні. Зазвичай, ми надаємо перевагу тому, щоб не мати занадто сильних та глибоких емоцій чи почуттів. Бо навіть якщо вони радісні - дуже часто це лякає.
Ми не усвідомлено або глушимо їх (частіше), або доводимо до абсурду, проживаючи раз за разом, збуджуючи їх у собі (рідше), та емоційну наркоманію ніхто не відміняв. Проте, мова все ж таки, про зрілість. Емоційну зрілість. І про те, чому вона така важлива і на що впливає.
Більшість з нас, тих, кому 30-40+, не вчили керувати своїми емоціями, вмінню свідомо обирати свої емоції, вмінню справлятися з ними. Тих, кого "вгребло" або тих, хто сам зрозумів важливість того, як поводитися з емоціями, на щастя, заносить на тренінги по роботі з EQ - емоційним інтелектом.
Хтось торкається цієї теми в практиках та техніках особистісного зросту, та більшість не вважає власні емоції та почуття чимось настільки важливим, що впливає на абсолютно всі сфери існування особистості:
від моделей поведінки, шаблонів мислення, емоційних шаблонів - до вибору оточення, роботи, партнерів, гобі, що, врешті-решт, впливає на якість нашого життя, наше здоров'я, нашу задоволеність собою, самооцінку та те, що слугує нам камертоном і задає звучання кожній миті нашого життя.
І дарма.
Якщо уважно придивитись до власного оточення або зазирнути вглиб себе - то завжди можна віднайти саме той емоційний вік, в якому знаходишся сам, або хтось поруч.
Більшість людей застрягає в якомусь певному емоційному віці, і так і живе. Для прикладу, ви можете спілкуватися з 64-річною жінкою або чоловіком, та фактичний емоційний вік може бути будь-яким від 1 до ......... років.
Тобто перед вами може сидіти 5-річна дитина в тілі дорослого. Вона буде вдягнена, як дорослий, буде говорити серйозні речі, як дорослі, та формулювання думок, емоції та моделі мислення і поведінки - будуть на емоційному рівні 5-річної дитини.
Що в цьому деструктивного?
А що доброго в тому, коли діти, що не виросли, та навіть самі цього не усвідомлюють, мають жити дорослим життям? Якими будуть їх вибори в цьому житті? Як вони будуть справлятися з викликами, які принесе їм саме Буття, що буде слугувати їм емоційним тлом - спокій та впевненість чи страх, напруга та пригнічення?
ЕМОЦІЙНО ЗРІЛА ЛЮДИНА - це людина, емоційний вік якої відповідає її фактичному віку, або є таким, в якому людина цілісна, зріла, впевнена в собі.
Є зрілість, що означає певний фізичний вік, а є зрілість - як етап життя, як рівень розвитку.
Емоційно зріла людина не бере на себе чужих емоційних станів, бо усвідомлює та знає, що несе відповідальність тільки за свій емоційний стан. Така людина абсолютно точно усвідомлює, хоче вона чи не хоче приймати чужі емоції чи почуття, і наскільки.
Емоційно зріла людина наділена такими якостями, як: мудрість, розуміння, терпимість та співчуття. Вона має емпатію, та разом з тим чітко усвідомлює, де межа її власної зони комфорту.
Емоційно зріла людина не шукає "милиць" та компенсації в найближчому оточенні чи партнерах. Вона здатна сама справлятися зі своїми надмірними емоціями або регулювати свій стан без сторонньої допомоги. Вона здатна пробуджувати в собі саме ті емоційні стани чи почуття, які будуть для неї ресурсними, а не деструктивними.
Емоційно зріла людина завжди пам'ятає, що її почуття чи емоції - не вона сама. Що емоційні стани, як і думки, приходять і йдуть. Емоційно зріла людина не намагається контролювати. Вона спостерігає. Дозволяє собі проживати, відпускати те, що є руйнівним (деструктивним), або накопичувати те, що надалі може слугувати джерелом натхнення, підтримки та енергії.
Емоційно зріла людина не тікає від власних відчуттів, почуттів чи емоцій. Вона достатньо усвідомлена та мудра, щоб здобувати найкращий досвід зі своїх емоційних станів.
Емоційно зріла людина не жахається від самотності та не тікає від неї. Ця людина знає, що самотність - це тільки стан. Стан оновлення чи відпочинку, осяянь, усвідомлень чи перезавантаження, перепрошивки. Самотність для зрілої емоційно людини - це благословення, а не кара чи тригер, що викликає з підсвідомості паніку та потаємні страхи.
Чим вищий рівень емоційної зрілості - тим вище рівень самоусвідомлення - тим більші та ширші обрії та свобода обирати те, що людина прагне відчути і прожити, і тим менше або відсутнє зовсім те, від чого вона хоче, умовно кажучи, втекти, що заглушити чи від чого сховатися.
Photo by https://unsplash.com/@markdaynes
Емоційна зрілість - це свобода. Свобода, що, як не дивно, гарно відображається в голові. На якості думок, їх формулюванні та мотивах виборів, які ми усвідомлено чи ні, робимо щомиті.
Хто чи що керує виборами, з яких складається ваше життя, його якістю та звучанням? Емоційно зріла людина чи дитя?
І наостанок: чим вище рівень емоційної зрілості, тим менше обмежуючих переконань, деструктивних програм, фізіологічних порушень, пов'язаних з нересурсними емоційними станами, і тим більше і краще рівень задоволеності життям, його якість, рівень енергії, натхнення та збалансованості.
Ознаки емоційної зрілості:
цілісність
усвідомленість
здатність керувати власними емоціями, взаємодіяти з ними
співчуття
емпатія
мудрість
прийняття.
Виникли питання? Залиште їх в коментарях.
Якщо пост був для вас корисним - поставте вподобайку та поділіться з іншими.
Знання та досвід мають приносити користь, інакше вони, як книжки, що вкриваються пилом на полицях в замкненій бібліотеці, - марні та мертві.
コメント