"Коли ти одинокий або в темряві, я так хотів би показати тобі,
як неймовірно гарно ти сяєш."
Гафіз
Photo by freestocks on Unsplash
Ми - не тільки те, що ми їмо. Ми - ті, хто схожий на власне оточення. Як їжа важлива для тіла, так оточення важливе для того, якою особистістю ми станемо, чого досягнемо або ні, на шляху до власних мрій та кращої версії себе.
Про користь оточення - людей, яких ми обираємо, говорять та знають всі. Іноді, коли все шкереберть, цього буває замало.
Бо важливе все оточення: як і люди, яких ми обираємо, так і середовище, в якому ми живемо, працюємо та відпочиваємо.
Для мене важливо в такі моменти обрати для себе правильне оточення, що складається не тільки з людей: місце, дія, все, що навколо мене: звуки, запахи etc.
Іноді ми - заручники умов, в яких знаходимось. Наприклад, зараз, в цей момент часу, можемо дозволити собі тільки кріхтну однокімнатну на околиці міста, а не віллу десь на розкішному тропічному острові.
Та ми завжди можемо перемістити себе хоча б на якийсь період часу в ті умови і в те оточення, де і з ким нам буде комфортно. Де ми отримаємо натхнення та нові сили. З тими, з ким у нас стаються осяяння, або просто затишно та чудово.
І тоді крута дорога починає вирівнюватися.
Просто треба мати намір змінити свій стан. І шукати те і тих, хто нам в цьому може допомогти.
Хто не дає, зазвичай, "сховатися в нору"? Все правильно, - люди, що підтримали. Але так буває не завжди.
Мені, як інтроверту, часто потрібно відгородитися від усього світу, щоб відновити сили та дослухатися до себе. І не тільки до себе. Я, зазвичай, кажу, що мені потрібно піти послухати Всесвіт або поговорити з ним.
Це мій власний перевірений рецепт - слухати Всесвіт за допомогою матінки Природи!
Природа завжди відновлює, зцілює та дає натхнення.
Спитайте якогось письменника чи іншу творчу особистість, що його надихнуло, і можете почути будь-яку нісенітницю (будьте до цього готові): від чашки кави чи почутої мелодії - до ненароком побаченої гарної калюжі.
Менe, наприклад, вчора зранку надихнула шалено гарна кругла калюжа прямо посеред дороги.
В ній відбивалася сосна та синє небо. Вони були чіткі та гарні, мов намальовані пензлем якогось художника епохи Відродження.
Природа, як і музика - це мова, якою Всесвіт промовляє до нас.
І осягнути це можна тільки на рівні серця.
Якщо ви собі щось напланували приємне та підтримуюче, хай би все переверталося догори дриґом, виконайте свій власний план - дайте собі необхідну підтримку!
Тоді на небі з'являються зорі, а дорога вже не здається такою крутою.
Я не шкодую за втраченим, бо маю багато нового. Так, всього за один день! І це - моя маленька перемога!
Що робите ви, коли все доводиться починати спочатку?
Діліться досвідом та думками про - в коментарях. Сподобався пост? Будьте щедрими, ставте вподобайку)
Life will be better!
Comentarios